Під час пандемії COVID-19 ми навчилися ретельно дбати про фізичне здоров’я: носити маски, мити руки, відстежувати симптоми. Але вірус завдав удару не лише по наших тілах. Його психологічні наслідки — менш помітні, але не менш серйозні. Вони залишилися з нами надовго після зняття карантинних обмежень. Тривога, втома, відчуття втрати —

Пандемія, що сколихнула світ, здається, відступила, але її відлуння ми відчуваємо досі. Вона змінила не просто наші звички — вона змінила наше ставлення до життя, роботи, здоров’я та одне до одного. І хоча частина речей повернулася до звичного стану, багато чого вже ніколи не буде “як раніше”. Це не обов’язково

Це знайомо кожному: близька людина переживає втрату, хворобу, особисту кризу. Ви бачите її біль, розгубленість, і всім серцем хочете допомогти. Але слова застрягають у горлі. З’являється страх сказати щось “не так”, бути банальним, недоречним або лише погіршити ситуацію. І через цей страх ми часто обираємо мовчання. Але мовчання, хоч і

Для більшості людей гостра фаза пандемії залишилася у спогадах. Здається, що життя повернулося у звичне русло. Але є ті, для кого хвороба не закінчилася й досі. Ті, хто вже кілька місяців або навіть років не може “повернутись до себе” і з сумом згадує, скільки енергії було раніше. Цей стан має

Пандемія COVID-19 офіційно поставлена на паузу, але її невидима тінь досі з нами. Вона не лише забрала життя і здоров’я, а й залишила по собі глибокі соціальні шрами. Один із найболючіших — це криза довіри. І медична система України, яка опинилася в епіцентрі цієї бурі, відчула це найгостріше. В один