Пандемія COVID-19 офіційно поставлена на паузу, але її невидима тінь досі з нами. Вона не лише забрала життя і здоров’я, а й залишила по собі глибокі соціальні шрами. Один із найболючіших — це криза довіри. І медична система України, яка опинилася в епіцентрі цієї бурі, відчула це найгостріше.

В один момент медики стали безумовними героями, яким аплодували з балконів. В інший — об’єктом критики, розчарування та агресії. Цей розлом не зник разом із масковим режимом. Він продовжує впливати на наше здоров’я, стосунки та суспільство.

Тож як нам повернути довіру до медицини? Не наказами чи тиском, а через те, що робить нас людьми — через розуміння і розмову.

Чому виникла недовіра? Психологія кризи

Важко звинувачувати людей у скепсисі. Наслідки COVID-19 були не лише медичними, а й глибоко психологічними. Психологія недовіри живилася з багатьох джерел, знайомих кожному з нас:

• Відчуття покинутості. У найважчі моменти, коли швидка не приїжджала, а в лікарнях не було місць, люди залишались сам на сам зі своєю бідою. Це сформувало відчуття, що система не спрацювала для них особисто.
• Суперечливі рішення. Заяви від різних органів влади та міжнародних організацій часто змінювалися і навіть суперечили одна одній. Це створювало інформаційний хаос, у якому було важко зрозуміти, де правда.
• Інформаційне перенасичення. Потік новин, статистики, страшних історій та порад був нескінченним. Психіка, намагаючись захиститися, вмикала режим “не вірю нікому”.
• Страх і безсилля. Втрата близьких, страх за власне життя та повне безсилля перед вірусом… у такому стані людина шукає винних або прості пояснення, і часто ними ставала саме медицина.
• Епідемія фейків. На тлі хаосу розквітли фейки про здоров’я. Прості, емоційні та неправдиві відповіді на складні питання поширювались швидше за сам вірус, руйнуючи довіру до офіційних джерел.

Чому цю проблему не можна ігнорувати

Недовіра до медицини — це не просто настрої в суспільстві. Це пряма загроза здоров’ю нації. Коли довіра зникає:

• Не працює профілактика. Люди ігнорують рекомендації лікарів, відмовляються від планових оглядів та вакцинації, вважаючи їх непотрібними чи небезпечними.
• Люди звертаються по допомогу запізно. Страх або зневіра змушують їх терпіти до останнього, що значно ускладнює лікування будь-яких хвороб, не лише коронавірусу.
• Прірва між пацієнтом і лікарем зростає. Мовчання та взаємні претензії лише поглиблюють кризу, роблячи ефективну співпрацю неможливою.

Погляд з іншого боку: лікар під час пандемії

Говорячи про довіру, важливо пам’ятати, що по той бік барикад були не бездушні “представники системи”, а живі люди. Українські лікарі працювали на два фронти: перший — проти невідомого вірусу, другий — проти браку ресурсів, інформаційного хаосу та суспільного тиску.

Вони вигорали не лише фізично, а й емоційно. Спочатку їх підносили до небес, а потім звинувачували у всіх бідах. Виснажені, вони не могли бути ефективними “послами системи” без підтримки. Підтримка медиків — невіддільна частина відновлення довіри до лікарів загалом. Адже довіряти легше тій людині, в якій бачиш не функцію, а союзника.

Як говорити про медицину, щоб відновлювати довіру

Довіру неможливо повернути наказом. Але її можна відбудувати крок за кроком, змінюючи тон розмови. Ось ключові принципи ефективної комунікації в медицині:

1. Говорити просто — не з верхівки, а на рівних. Замість складних термінів та менторського тону — проста мова і діалог. Показувати, що ви розумієте почуття та сумніви співрозмовника.
2. Ділитися особистими історіями, а не лише фактами. Абстрактна статистика не переконує. Живі приклади — так. Уявіть розмову: замість “Вам потрібна ревакцинація згідно з протоколом”, лікар каже: “Я розумію вашу втому від уколів. Моя родина теж втомилась. Але я бачив, як новий штам проходить легше у тих, хто має свіжий захист. Давайте подумаємо, як зробити це для вас комфортніше”.
3. Визнати складність: не прикрашати, але й не драматизувати. Чесно казати про те, що не на всі питання є відповіді. Це викликає більше довіри, ніж удавана всезнаючість.
4. Поважати запитання — і відповідати без агресії. Навіть якщо питання здається наївним або базується на фейках. Замість роздратування — спокійне пояснення. Наприклад, на “важке” питання “Чому вакцини не дали 100% гарантії?” чесна відповідь звучить так: “Медицина рідко дає 100% гарантії. Її мета — значно знизити ризики. Вакцина допомогла мільйонам людей уникнути важкого перебігу хвороби та смерті. Це вже величезна перемога”.
5. Показувати, що за «медичною системою» стоять конкретні люди. Нагадувати, що лікарі, медсестри, лаборанти — це наші сусіди, друзі, співгромадяни, які так само втомлюються і переживають.

Що може зробити кожен із нас

Відновлення довіри — це не лише завдання для МОЗ чи лікарів. Це спільна справа. Кожен може стати частиною позитивних змін:

• Поширювати корисну інформацію. Якщо ви маєте доступ до перевірених джерел або експертних пояснень — діліться ними у своїх спільнотах.
• Бути містком між лікарями і людьми. Якщо ви розумієте складну тему, спробуйте пояснити її простіше своїм близьким. Допоможіть знайти відповіді на їхні питання, підказавши, як говорити з лікарем, щоб бути почутим.
• Підтримувати ініціативи, які змінюють систему. Навіть добре слово на підтримку лікарні чи фонду, поширення інформації про їхню роботу — це вже внесок.

Пандемія і суспільство змінилися назавжди. І довіра, зруйнована страхом і хаосом, не повернеться за один день. Вона починається не з наказів, а з людяності. З готовності слухати і чути, пояснювати без зверхності та визнавати власні слабкості.

Ми не змінимо всю медичну систему України швидко. Але ми можемо змінити тон розмови навколо неї. Якщо ви хочете бути частиною цієї зміни, ми поруч.

Хочете більше таких пояснень? Підписуйтесь на наш блог або зв’яжіться з нами, ми допоможемо підготувати матеріали для вашої громади, школи чи ініціативи.

Важливо! Інформація призначена лише для довідки. Щоб отримати медичну консультацію або встановити діагноз, зверніться до спеціаліста.